Відповідно до визначеної мети основними зав­даннями навчання іноземної мови дітей до­шкільного вікує:

• виховання інтересу, поваги, толерантності і цінніс­ного ставлення до культури, традицій та звичаїв народів, які розмовляють іншою мовою;
• ознайомлення з елементами соціокультури іншо­мовних країн;
• прищеплення елементарних навичок усного мов­лення (аудіювання, говоріння);
• створення умов для оволодіння елементарним умін­ням спілкуватись іноземною мовою у межах комуні­кативного мінімуму, пов’язаного зі світом дитинства;
• сприяння набуттю початкових лінгвістичних знань;
• розвиток мовленнєвих здібностей;
• залучення дитячого досвіду спілкування рідною мовою для навчання спілкуватись іноземною;
• виховання культури та відкритості спілкування.

Процес навчання дошкільнят іноземної мови будується за рядом загальнодидактичних та методичних принци­пів. Серед загальнодидактичних першорядного зна­чення набувають принципи наочності, доступності, міц­ності та свідомості знань, науковості, активності, систематичності й послідовності, концентричності і пов­торюваності, індивідуалізації, розвивального і виховно­го навчання. Найважливішими методичними принци­пами у дошкільній лінгводидактиці є принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємозв’язку різних видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови. Ця система доповнюється також деякими принци­пами, запозиченими з методик інтенсивного навчання, зокрема, принципом поетапно-концентрованої органі­зації навчального процесу.

Зміст навчання іноземної мови в сучасному дошкіль­ному закладі дібраний автором відповідної програми Т.М.Шкваріною з урахуванням: забезпечення наступності іншомовного навчання у дошкільному та молодшому шкільному віці; мотивації, змісту й характеру спілкуван­ня дітей; частотності вживання лексичних одиниць діть­ми певного віку; забезпечення повторюваності оперу­вання лексичними одиницями, зразками мовлення, дібраними для вивчення та опрацювання у різних ситуа­ціях спілкування та мовленнєвих функціях; поступового ускладнення матеріалу в умовах системного навчання.

З огляду на те, що дошкільна освіта спрямована на формування у кожної дитини життєвої компетенції, то й іншомовна комунікативна компетенція (як її складова) також має формуватися за основними сферами життєді­яльності, визначеними Базовим компонентом дошкіль­ної освіти. Відповідно до кожної сфери життєдіяльності педагог планує навчальний матеріал (лексичний, фоне­тичний, граматичний, зразки мовлення) за такими орієнтовними темами спілкування:

у сфері “Люди” — Знайомство”, “Моя сім’я”,

у сфері “Природа” — “Тва­рини”, “Їжа”, “Овочі і фрукти”, “Пори року”;

у сфері “Куль­тура” — “Будинок”, “Меблі”, “Одяг”, “Ігри”;

у сфері “Я сам”— “Тіло людини”, “Робочий день”.

Ці теми можна варіювати, змінювати. Оскільки педагоги мають право користуватися різними посібниками та альтернативними програмами, не варто жорстко регламентувати, норму­вати зміст та обсяг навчального матеріалу. Послідовність опрацювання тем має визначатися логікою появи та ускладнення комунікативних функцій: від слухання й ро­зуміння до говоріння. Відтак, плануючи систему занять на навчальний рік, педагог самостійно визначає послі­довність тем, добірку основних мовленнєвих зразків, сут­ність спілкування та дидактичних матеріалів для їх опра­цювання з дітьми.

Дошкільникам легше отримувати й засвоювати знання в ігровій формі. Це аксіома. І навчання іноземної мови не виняток. У процесі мовленнєвих ігор діти так само, як і під час звичайних розваг, експериментують, фантазують, винаходять, активно взаємодіють із оточенням. Саме ігри додають різноманітності, збільшують мотивацію, стимулюють використовувати мову, зокрема й іноземну, у різних ситуаціях поза заняттями